У творчому пошуку, з нескінченними мученнями і загадками, запитаннями і відповідями вже багато років живе Борис Азаров — заслужений діяч мистецтв України, художній керівник і директор Кримського театру ляльок, який цього року відзначає свій 65-річний ювілей. Він людина серйозна, але з добродушною дитячою посмішкою, мудра, але пускається у авантюрні подорожі з шумною акторською братією, терпляча, але «кидає блискавки» як справжній Громовержець створеного ним світу Кримського театру ляльок.

Він почав працювати у театрі 46 років тому, у 1959-му, звичайним робітником сцени. Тоді у місті практично не було лялькарів-професіоналів, найчастіше ними ставали драматичні актори, які освоювали техніку керування лялькою. Хтось із них починав працювати в театрі спочатку монтувальником, згодом — освітлювачем, потім, як найчастіше трапляється в театральному житті, замість захворілого актора брав у руки ляльку і успішно витримував свій перший іспит як актор-лялькар. Такий шлях пройшов і Борис Азаров. Ставши актором без театральної освіти, він вирішив навчатися — успішно закінчив Сімферопольське культосвітнє училище, а потім Краснодарський інститут культури.

— Моїм головним учителем став Віктор Миколайович Пальчиковський, саме він визначив мою професію режисера, хоча до цього я був упевнений, що моє покликання — актор, — сказав він якось.

Але навіть якби Азаров залишився актором, все одно він не зміг би «сидіти на місці», не зміг би зупинити фантазію — і знайшов би, врешті-решт, чарівний ключик від Кримського театру ляльок.

У 1978-му Борис Азаров став художнім керівником і поступово, освоюючи механізм театру, «приручив» професію режисера, а кілька років по тому здійснив справжню революцію у Кримському театрі ляльок...

У його спектаклях переважають барвистість і ексцентричність, відчувається святкове сприйняття світу, а іноді — всепоглинаюча атмосфера доброти, мудрої і поблажливої іронії. Внаслідок режисерського творчого пошуку народжується жанрове різноманіття репертуару, у кожному спектаклі розкриваєть ся внутрішній світ складної і всеосяжної натури. Наприклад, під час роботи над постановкою «Снігової Королеви» Г.-Х. Андерсена у Азарова з'являється на світ другий онук, і почуття любові до новонародженої людини передається у спектаклі, який утверджує добро і проповідує релігійність. За цю роботу режисер одержав першу премію ім. В. Аносова КРНСТД у номінації «За кращу режисерську роботу 2003 року». «Снігова Королева» стала дзеркалом, яке відображає азарівський світ, захований за суворою посадою «художнього керівника».

Особистість режисера як будь-якої творчої людини багатогранна і мінлива. Є Азаров, сповнений мрій про новий театр і нові спектаклі, і є Азаров, який відстороняється від усіх, тримає дистанцію суворого директора. Але хочеться сказати, що незважаючи на серйозність він з легкістю йде на авантюрний творчий ризик і допомагає молоді у здійсненні експериментальних проектів. Наприклад, до відкриття I Міжнародного фестивалю театрів ляльок у Криму (2000 р.) Азаров дозволив артистці Оксані Дмитрієвій перетворити фойє театру на музей інсталяцій та графіки. А у 2004-му — вперше відсвяткувати Міжнародний день лялькаря у Криму, влаштувавши у театрі справжній перформанс.

Протягом усього свого творчого життя Борис Азаров не залишав надію повернути до театру ляльок його історичного глядача. Адже у давні часи лялькові спектаклі розігрувалися на площах і ярмарках для розважання саме дорослих, а не лише дітей, тому спроба заманити до театру ляльок дорослого глядача проявлялася в багатьох спектаклях режисера, зокрема у постановках «Арлекін, або Слуга трьох панів» (Х. Юрковський), де Азаров уперше в практиці Кримського театру ляльок звернувся до маріонеток, «Петрушка і К^о» (В. Куренкова, Б. Азаров) з елементами традиційно-ярмаркової вистави, «Бик, Осел і Зірка» (М. Бартенєв, А. Усачов) про народження Христа, побачене «очима тварин». Рік тому він прийняв творчу заявку артистки О. Дмитрієвої на постановку спектаклю для дорослих «Балаганчик» за п'єсою О. Блока — і новий спектакль у 2004 році відкрив творчу лабораторію театрів ляльок у Криму. Коли закінчився цей своєрідний міні-фестиваль, Борис Азаров зізнався, що сьогодні у справі творчого зростання театру сподівається на молоде покоління, із задоволенням допоможе йому у нових починаннях, оскільки в їхній роботі бачить народження нової мови сучасного театру ляльок.

З плідною діяльністю режисера пов'язано багато нового і цікавого у Кримському театрі ляльок. Беручи участь у міжнародних фестивалях, відчуваючи всю розмаїтість і оригінальність мистецтва граючих ляльок, Азаров намагався показати його багатогранність кримському глядачеві.

— Ми намагаємося, — розповідає він, — не повторюватися в темі, жанрі спектаклю. Звертаємося до різних систем ляльок, з якими по-новому розкриваються актори. Наше творче кредо — постійний пошук.

Але в пошуку режисер не забуває і про традиції театру, який бере свій початок від іспектаклів, показаних у дитячому садочку вихователькою Марією Шуриновою — засновницею Кримського театру ляльок.

Спектаклі у постановці Азарова живуть не лише в Криму, а і в багатьох театрах України, Росії та інших країн — наприклад, «Арлекін, або Слуга трьох панів» (Х. Юрковський) — у Румунії, «Булька» (Д. Хев'єр) та «Вікно і Кінь» (І. Мольнар) — у Словаччині, а в Польщі — чехівська «Каштанка». Багато робіт режисера беруть участь у міжнародних фестивалях, де стають призерами і дипломантами, допомагають маленьким глядачам зрозуміти цікаву і непросту мову театру ляльок.

Борис Азаров любить і оберігає свій театр, саме за період його діяльності колектив досяг нових творчих висот, спостерігається зростання акторської майстерності, урізноманітнено жанри постановок. Він оберігає не лише театр, а й людей, які у ньому працюють...

Зараз колектив не має великих коштів, але знаходить можливість запрошувати до співпраці у театрі «чужих» режисерів, піклуючись про те, щоб на його сцені з'являлися спектаклі різних стилів, почерків. Кілька років він тісно співробітничає з талановитим тандемом — С. Брижанем і М. Ніколаєвим, які подарували кримському глядачеві чудові спектаклі «Івасик-Телесик» (українська народна казка), «Хом'ячок і Північний Вітер» (Х. Паукш), «Чарівна зброя Кендзо» (М. Супонін). У театрі є спектаклі, поставлені відомими світові лялькарями В. Гусаровим — «Машенька і Ведмідь» (В. Швембергер) і С. Єфремовим — «Український вертеп» за традиційними народними текстами, а також не менш талановитими молодими — С. Забродіним («Срібне Копитце», П. Бажов) і О. Дмитрієвою («Балаганчик», О. Блок, «Цяточка», А. Шмідт).

Борис Азаров дорожить дружбою із зарубіжними театрами, запрошує їх до Криму на фестивалі театрів ляльок і представляє свої спектаклі на міжнародних фестивалях. Дипломантами стали спектаклі Кримського театру ляльок «Петрушка і Ко» (Б. Азаров), «Бик, Осел і Зірка» (М. Бартенєв, А. Усачов), «Снігова Королева» (Г.-Х. Андерсен). Торік спектакль «Казка-Ланцюжок» (Й. Рачек) брав участь у першому міжнародному фестивалі театрів ляльок під назвою «Чаювання в Митищах» (Росія), а у червні цього року гастролює в м. Слупську (Польща) на запрошення польських колег.

Напевно, складно керувати театром, нехай навіть маленьким, ляльковим… Але безсумнівно приємно, коли люди, причетні до мистецтва, кажуть, що в Кримському театрі ляльок не бояться пробувати і ризикувати, а отже, йти в ногу з часом, творити казку для дітей і дорослих…